вітрило

ВІТРИ́ЛО¹, а, с.

1. Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає судно.

І попливе човен 3 широкими вітрилами (Т. Шевченко);

Посідали на кораблик .. Осел веслує. Вовк рулює, а Лисичка вітрил пильнує (І. Франко);

Вітрила горять на фрегатах, тікає турецький паша (М. Нагнибіда);

Уже він напнув вітрило, і попутний вітер жене баркас далі (А. Шиян);

* Образно. Кудись пливли хмарок ясні вітрила (В. Сосюра);

* У порівн. По воді пливе білий лебідь, задерши вгору свої широкі срібні крила, ніби вітрила (І. Нечуй-Левицький);

Здається, сонце полощеться, наче вітрило на морі (Є. Гуцало).

2. перен. Те, що визначає рух уперед, розвиток, поступ; рушійна сила.

Диплом – це вітрина, виставка, патент. Вітрило до човна, спущеного в житейське море (Ю. Мушкетик);

Не вітрил потребує наша економіка нині й не бурхливих дискусій. Є проблема вмілого кермування, щоб наш човен не перекинувся, а таки виплив у те широке море, куди зійдуться всі повноводні ріки різних цивілізацій (з газ.).

3. поет. Форма звертання до вітру (у 1 знач.).

Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: – Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т. Шевченко);

– Вітрило, вітроньку, вітрисько, В небеснім безкраї лети, На вояків не падай низько (А. Малишко).

ВІТРИ́ЛО², а, с., архт.

Елемент склепіння у вигляді вигнутої трикутної форми.

Вітрило заповнює простір між підпружними арками, що поєднують сусідні стовпи підкупольного квадрата (з наук. літ.);

Нерідко мечеті в Туреччині мають трикутне вітрило як своєрідну інтерпретацію купола (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітрило — вітри́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вітрило — Полотнище з еластичного матеріалу (бавовняні або синтетичні тканини), прикріплене на щоглі, ін. частинах рангоуту або штаґах судна, буєра; за допомогою в. енергія вітру перетворюється в енергію руху; різновид рушія. Універсальний словник-енциклопедія
  3. вітрило — докл. див. парус. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. вітрило — без керма́ і без вітри́л. Не маючи певного спрямування, визначеної мети. Молодий Кримський йшов в українську літературу з чистими намірами патріотично настроєного неофіта, але, як кажуть, без керма і без вітрил (З журналу). ні керма́, ні вітри́л у кого. Фразеологічний словник української мови
  5. вітрило — Вітри́ло, -ла, -лу; -ри́ла, -ри́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вітрило — ВІТРИ́ЛО, а, с. 1. Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає судно. І попливе човен 3 широкими вітрилами (Шевч., І, 1951, 263); Посідали на кораблик.. Осел веслує. Словник української мови в 11 томах
  7. вітрило — -а, с. 1》 Прикріплений до щогли або реї великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає судно. 2》 Народнопоетична форма звертання до вітру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. вітрило — Як правильно зветься українською мовою прикріплене на щоглі полотнище, за допомогою якого вітер рухає судно – вітрило чи парус? Перекладаючи російський іменник парус, сучасні словники на перше місце ставлять вітрило з усіма його похідними... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  9. вітрило — Парус; ФЛК вітер; вітрильце; Словник синонімів Караванського
  10. вітрило — Вітрило, -ла с. Парусь. І попливе човен в широкими вітрилами. Шевч. 238. Словник української мови Грінченка
  11. вітрило — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет. Словник синонімів української мови