1. Словник української мови у 20 томах

вітритися

ВІ́ТРИ́ТИСЯ, ві́трю́ся, ві́три́шся, недок., розм., рідко.

Мандрувати.

Хто вітриться кудись шукать якогось раю – Тому я приказку стареньку нагадаю: Там хороше, де нас нема (Л. Глібов).

ВІ́ТРИТИСЯ, иться, недок.

Бути під дією вітру.

Княжа гора вітриться тьмавими сплесками під грізними крильми могутньої й невідворотної птиці (Є. Гуцало);

// безос.

З проводів Опанас Васильович повертався мовчазний. Надворі було холодно, вітрилось, немов навмисне у таку негоду, зовсім не весняну, довелось розстатися (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітритися — вітри́тися дієслово недоконаного виду мандрувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. вітритися — вітрюся, вітришся, недок., розм., рідко. Мандрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітритися — ВІТРИ́ТИСЯ, вітрю́ся, вітри́шся, недок., розм., рідко. Мандрувати. Хто вітриться кудись шукать якогось раю — Тому я приказку стареньку нагадаю: Там хороше, де нас нема (Гл., Вибр., 1957, 116). Словник української мови в 11 томах
  4. вітритися — Вітритися, -рюся, -ришся гл. ? Собаки вітрились тоді, то я і взяв од собак вила. Новомоск. у. (Залюбовск.). Словник української мови Грінченка