1. Словник української мови у 20 томах

вітрити

ВІТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., що, розм.

1. також без дод. Винюхувати щось у повітрі (перев. про тварин).

Морду підняв [ведмідь] догори, вітрить, суне звільна, обережно (І. Франко);

Піднімаючи від часу до часу морду вгору, вітрила [собака] щось нюхом у повітрі і вила (О. Кобилянська);

Івана швидко заховали в пивницю, а чорти заходять і почали вітрити (А. Калин);

* У порівн. Голову задер [князь], ніби зазирав кудись далеко. Ніздрі роздувалися, як у звірюки, котра вітрить криваву поживу (Б. Лепкий).

2. перен. Вивідувати щось.

В поліції рух неспокійний!.. се знайшли у шевця каламар І вітрять дух революційний (І. Франко);

За себе [вона] не боялася ні хвилинки! .. Навпаки – чулася міцна, як ранена левиця, що боронить своє молоде... Вже вітрила слабі сторони нападу. Але не знала ще сили ворогів (О. Назарук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітрити — Ві́трити: — винюхувати повітря, вивідувати щось [35] — винюхувати, вивідувати [48] — винюхувати, стежити, (собака «вітрить») [IV] — винюхувати, стежити [II] — винюхувати [V] — пронюхувати, рознюхувати [VI,VII] — стежити, винюхувати («собака вітрить») [III] Словник з творів Івана Франка
  2. вітрити — вітри́ти дієслово недоконаного виду винюхувати діал. Орфографічний словник української мови
  3. вітрити — -рю, -риш, недок., перех., діал. 1》 також без додатка. Винюхувати щось у повітрі (про собак тощо). 2》 перен. Вивідувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вітрити — вітрити перевітрювати (ст): Здоровше спати на менших і плоских подушках. При цьому їх лекше переховувати й вітрити, а по́шевки менше зуживають матеріялу (Нова хата 1939) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вітрити — ВИНЮ́ХУВАТИ (про собак і т. ін. — уважно нюхати, вивідуючи, чи не загрожує небезпека тощо), ПРИНЮ́ХУВАТИСЯ, ВІТРИ́ТИ діал. — Док.: ви́нюхати, приню́хатися. Словник синонімів української мови
  6. вітрити — ВІТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех., діал. 1. також без додатка. Винюхувати щось у повітрі (про собак тощо). Піднімаючи від часу до часу морду вгору, — вітрила [собака] щось нюхом у повітрі і вила (Коб. Словник української мови в 11 томах
  7. вітрити — Вітрити, -рю, -риш гл. Нюхать воздухъ. (о собакѣ). Словник української мови Грінченка