вітрисько

ВІТРИ́СЬКО, а, ч.

Збільш. до ві́тер.

Широко розмахнувся західний вітрисько і б'є могутнім крилом український простір (У. Самчук);

Все, що мало згоріти, згоріло, тільки сумно чорнів обпалений комин та осінній вітрисько барбався [порпався] в попелі, вишукуючи поодинокі жарини (А. Дімаров);

Степ уже вгортався у прозелень, сонно зітхав утомлений за день вітрисько, і з-за стовпів на шляху сходив круглісінький червоний місяць (Григір Тютюнник);

Осінь, жовта й сердита, блукала десь поза горами, із злості оголюючи тамтешні дерева, і свистіла пронизливими, сердитими вітриськами (В. Чемерис);

Підошви прикипали до скрижанілого під степовим наждаковим вітриськом плацу (Є. Пашковський).