вітровінь
ВІТРОВІ́НЬ, і, ж., поет.
Вітровіння.
Снігами вітровінь поля відволочила, Прижовклено збіліла далина (М. Вінграновський);
Вітровінь щось прагнула сказати між ущелин (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вітровінь — див. вітер Словник синонімів Вусика