вітровіння

ВІТРОВІ́ННЯ, я, с.

Повівання, подув вітру.

Крізь рев урагану, дикий свист вітровіння .. слухаємо радіоповідомлення про пуск нової домни (М. Трублаїні);

Нікого так я не люблю, Як вітру вітровіння (П. Тичина);

Як ніколи раніше, поставала в уяві рідна країна. Наче чув знайомий гомін Черемошу, полонинське роздолля і вітровіння Чорногори (І. Пільгук);

Ліпше у землю вгрузати ногами .. та слухать, як дише безвічність над нами березовим шумом, теплом весняних вітровінь (П. Мовчан);

* Образно. Він змеле зерно ще своє тут, де гроза реве у небі, де Україна грози п'є, своє державне вітровіння (В. Стус);

* У порівн. По-юначому щиро повіривши в торжество правди, свободи й демократії, Василь Симоненко вітром-вітровінням увірвався в царину красного письменства (з наук.-попул. літ.).