1. Словник поетичної мови Василя Стуса

вітровіння

вітрові́ння

Я, с., поет. Віяння вітру.

Він змеле зерно ще своє

тут, де гроза реве у небі,

де Україна грози п'є,

своє державне вітровіння. (Т.1, кн.2:87).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітровіння — вітрові́ння іменник середнього роду поет. Орфографічний словник української мови
  2. вітровіння — -я, с., поет. Віяння вітру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітровіння — ВІТРОВІ́ННЯ, я, с. Повівання, подув вітру. Крізь рев урагану, дикий свист вітровіння .. слухаємо радіоповідомлення про пуск нової домни (М. Трублаїні); Нікого так я не люблю, Як вітру вітровіння (П. Словник української мови у 20 томах
  4. вітровіння — див. вітер Словник синонімів Вусика
  5. вітровіння — ВІТРОВІ́ННЯ, я, с., поет. Віяння вітру. Нікого так я не люблю, Як вітра вітровіння (Тич., І, 1957, 72); Крізь рев урагану, дикий свист вітровіння.. слухаємо радіоповідомлення про пуск нової домни Кузнецького заводу (Трубл., I, 1955, 228). Словник української мови в 11 томах