1. Словник поетичної мови Василя Стуса

Віфлеєм

(церк.-слов.; др.-євр. Бетле-Хем, суч. Бейт-Лахм), -у, ч. Місто в Палестині, на південь від Єрусалима. Згідно з Біблією, батьківщина царя Давида та місце народження Ісуса Христа).

Де Віфлеєм твій? Де волові ясла?

Нема й не буде — добре знає кметь. (ЧТ:185).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Віфлеєм — М. у Палестині, на пд. від Єрусалима; 60 тис. мшк.; центр релігійного християнського культу (за Біблією місце народження Ісуса Христа); мета паломництв; туристичний центр; храм Різдва (326, перебудований 550, XII ст.) з гротом Різдва; церква св. Катерини, монастирі. Універсальний словник-енциклопедія
  2. Віфлеєм — Віфлеє́м, -му, -мові, у -мі (м. в Юдеї) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)