1. Словник української мови у 20 томах

вітрів

ВІ́ТРІВ, рова, рове.

Прикм. до ві́тер 1.

– Синоньку, – каже Мавра .. – В тобі дві душиці .. Одна біла, як пані, пишна та горда, що не кождого [кожного] хоче знати, а друга – вітрова, синку, землі не держиться, нічого не держиться. Блукає, хитається (О. Кобилянська);

Серед вітрового посвисту він почув сторонній, чужий звук (О. Донченко);

* Образно. На повне серце пий земне життя широке, Гойдайся і пливи на вітровім крилі (М. Рильський);

Вітрових кроків на сходах вже не було чути – хтось наполохав вітер (В. Коротич);

* У порівн. – Перше гнав.., як вітрів батько, а тепер чого се почав приставати? (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітрів — ві́трів прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вітрів — -рова, -рове. Прикм. до вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітрів — Ві́трів, -рова, -рове Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вітрів — ВІ́ТРІВ, рова, рове. Прикм. до ві́тер. — Перше гнав.,, як вітрів батько, а тепер чого се почав приставати? (Вовчок, І, 1955, 70); Серед вітрового посвисту він почув сторонній, чужий звук (Донч., II, 1956,37); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  5. вітрів — Вітрів, -рова, -ве Принадлежащій вѣтру. Чуб. II. 15. Жене, як вітрів батько. Ном. Словник української мови Грінченка