1. Словник української мови у 20 томах

віття

ВІ́ТТЯ, я, с., збірн.

Віти.

І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Густе віття поперепліталось межи собою (М. Коцюбинський);

Зашумів буковим віттям прадавній ліс (В. Кучер);

Зрідка дощить високе серпневе небо, .. і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віття — ві́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. віття — див. вітка Словник чужослів Павло Штепа
  3. віття — -я, с., збірн. Віти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віття — див. гілка Словник синонімів Вусика
  5. віття — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І. Словник синонімів української мови
  6. віття — Ві́ття, -ття, -ттю, -ттям, на -тті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. віття — ВІ́ТТЯ, я, с., збірн. Віти. Густе віття поперепліталось межи собою (Коцюб., І, 1955, 458); Зашумів буковим віттям прадавній ліс (Кучер, Дорога.., 1958, 60). Словник української мови в 11 томах
  8. віття — Віття, -тя с. соб. Вѣтви. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79. Словник української мови Грінченка