вітіювато

ВІТІЮВА́ТО, книжн.

Присл. до вітіюва́тий.

Плутано та вітіювато повів [Хитрово] мову про те, яка то гетьману і старшині буде з усього того велика користь. – Воєводи оборонять міста і весь люд український (Ю. Мушкетик);

Суспільству був потрібен такий виходець із села, інтелігент у першому поколінні, який дуже довго, вітіювато і незрозуміло говорить (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me