віхара

ВІХА́РА, и, ж.

Індійський монастир, в якому постійно живуть буддійські ченці; монастирський гуртожиток.

Нині віхари можна побачити при академіях для буддійських ченців, а в давнину їх розташовували лише в непрохідних диких джунглях, на гірських вершинах і в найбільш віддалених малодоступних місцях (з наук.-попул. літ.);

Найдавнішу віхару (її відносять до п'ятого століття нашої ери) знайдено в Бенгалії. Жило в цьому давньому монастирі більш як півтисячі ченців (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віхара — Буддійський або джайністський монастир, переважно з вел. залою — місцем зібрань монахів (в тому числі в Аджанті); з часом деякі в. перетворено у храми. Універсальний словник-енциклопедія
  2. віхара — (санскр. — халупа) 1. Буддійський монастир в Індії, спочатку з келіями, що оточували розташовану серед двору ступу, потім у вигляді просторого квадратного залу, оточеного келіями. 2. Багатоярусна споруда з колонними залами. Архітектура і монументальне мистецтво