1. Словник української мови у 20 томах

вішальниця

ВІ́ШАЛЬНИЦЯ, і, ж.

1. Жін. до ві́шальник 2.

[Бавмертиха:] Глянути на них [дівчат], чисті тобі вішальниці, а молоді ж вони (Леся Українка);

Хоронили маму в куточку сільського кладовища (вішальниця ж бо!) (із журн.).

2. діал. Шибениця.

За Польщі в нас на центральній площі була встановлена вішальниця. Якщо хтось, не дай Бог, зробив тяжкий гріх, – привселюдна страта. Сто разів людина думала, перш ніж піти на якийсь злочин (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішальниця — ві́шальниця іменник жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. вішальниця — -і. Жін. до вішальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вішальниця — ВІ́ШАЛЬНИЦЯ, і, ж., зневажл. Жін. до ві́шальник 2. [Бавмертиха:] Глянути на них [дівчат], чисті тобі вішальниці, а молоді ж вони (Л. Укр., IV, 1954, 216). Словник української мови в 11 томах
  4. вішальниця — Вішальниця, -ці ж. Висѣлица. Мил. 53. Словник української мови Грінченка