віяльник
ВІ́ЯЛЬНИК, а, ч.
Той, хто очищає щось віянням (у 1 знач.), працює на віялці.
Назви діячів, виконавців сільськогосподарських робіт представлені найменуваннями: волочильник, в'язальниця, жнець, косар, віяльник, мірошник, млинар, молотник та ін. (з наук. літ.);
Через відсутність в Україні технологічного процесу виробництва чаю з розділу “Перероблення чаю” виключено кваліфікаційні характеристики таких професій, як “ферментувальник чаю”, “віяльник чаю” (з навч. літ.);
Віяльники носили спеціальні пов'язки на голові, щоб лушпиння не потрапляло на волосся (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віяльник — ві́яльник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- віяльник — -а, ч. Той, хто перевіває щось, працює на віялці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віяльник — Ві́яльник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віяльник — ВІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Той, хто перевіває щось, працює на віялці. Словник української мови в 11 томах
- віяльник — Віяльник, -ка м. Вѣющій, зерно. Аф. 351. Словник української мови Грінченка