віяльник
ві́яльник
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віяльник — -а, ч. Той, хто перевіває щось, працює на віялці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віяльник — ВІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Той, хто очищає щось віянням (у 1 знач.), працює на віялці. Назви діячів, виконавців сільськогосподарських робіт представлені найменуваннями: волочильник, в'язальниця, жнець, косар, віяльник, мірошник, млинар, молотник та ін. (з наук. Словник української мови у 20 томах
- віяльник — Ві́яльник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віяльник — ВІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Той, хто перевіває щось, працює на віялці. Словник української мови в 11 томах
- віяльник — Віяльник, -ка м. Вѣющій, зерно. Аф. 351. Словник української мови Грінченка