в'яжучий

В'Я́ЖУЧИЙ, а, е, спец.

1. Який має властивість скріплювати, склеювати тверді матеріали (про розчин вапна, цементу і т. ін.).

Для виготовлення в'яжучих матеріалів у цегляних і кам'яних кладках пісок змішують з цементом або вапном (з навч. літ.);

Бентоніт є незамінною в'яжучою речовиною при виготовленні агломерату (з газ.);

// у знач. ім. в'я́жуче, чого, с. Матеріал, який в'яже (у 5 знач.).

Шлаки металургійних підприємств використовують як в'яжуче для заміни цементу (з наук.-попул. літ.).

2. вет., мед. Протипроносний.

Відвари дубової кори мають в'яжучу та протизапальну дію (з наук.-попул. літ.);

Чорниця вважалась перевіреним в'яжучим засобом при розладах шлунка (з газ.);

// у знач. ім. в'я́жуче, чого, с. Протипроносний засіб.

У випадку гострого запалення кишечника як знеболювальне та в'яжуче використовують відвар трави перстачу гусячого (з навч. літ.).