в'язничний

В'ЯЗНИ́ЧНИЙ, а, е.

Прикм. до в'язни́ця.

Привиклий до вічної тишини [тиші] серед в'язничних мурів, він став ще більше мовчаливим [мовчазним] (І. Франко);

Носила [Ганна] Ничипорові передачі у в'язничну лікарню, де він лежав після поранення (М. Руденко);

// Який працює у в'язниці.

В'язничний наглядач спочатку лаявся і забороняв дивитись у вікно, а потім махнув рукою (О. Донченко);

// Власт. в'язниці.

Начальство часом заходило в тюремні відділення з перевіркою, розмовляло і з наглядачами, і з в'язнями. В'язничні порядки були не дуже суворі (Ю. Хорунжий).