1. Словник української мови у 20 томах

в'ятір

В'Я́ТІР, а і я, ч., діал.

Ятір.

Ніхто їх не ловив – ні волоком, ні в'ятірами (Сл. Гр.);

[Влас:] Часом уночі піду з в'ятірями по рибу (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'ятір — в'я́тір іменник чоловічого роду ятір діал. Орфографічний словник української мови
  2. в'ятір — -а і -я, ч., діал. Ятір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. в'ятір — Я́ТІР (риболовне знаряддя у вигляді сітки), ЯТЕРИ́НА розм., В'Я́ТІР діал. У другому ятері було дві щуки і три лини (М. Стельмах); В полудень на ставу Рибалки щук ловили в ятерину (А. Малишко); (Влас:) Часом уночі піду з в'ятірями по рибу (М. Кропивницький). Словник синонімів української мови
  4. в'ятір — В'ятер, -ра, в'ятір, -ра м. = ятір. Ном. № 13437. Ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Гліб. Люде в'ятірі просушували. Грин. II. 58. Словник української мови Грінченка