в'ятичі

В'Я́ТИЧІ, ів, мн. (одн. в'я́тич, а, ч.).

Давнє східнослов'янське плем'я, яке мешкало в басейні верхньої і середньої Оки.

У VIII–IX століттях Київ був головним містом полян, які підтримували широкі економічні зв'язки з древлянами, сіверянами, в'ятичами, волинянами та іншими східнослов'янськими племенами (з наук.-попул. літ.);

Під натиском аварів рушили на схід племена радимичів та в'ятичів, а дуліби пересунулися на верхів'я Західної Двіни (з навч. літ.).