1. Універсальний словник-енциклопедія

в'ятичі

Сх.-слов'янське плем'я (союз племен) в басейні р. Оки, Угри, Москви і верхів'ях Дону; бл. 981 підкорені кн. Володимиром Святославичем; XIV-XV ст. землі в. увійшли до Московського вел. князівства.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'ятичі — -ів, мн. (одн. в'ятич, -а, ч.). Давнє східнослов'янське плем'я, яке жило над Окою та Москвою-рікою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. в'ятичі — В'Я́ТИЧІ, ів, мн. (одн. в'я́тич, а, ч.). Давнє східнослов'янське плем'я, яке мешкало в басейні верхньої і середньої Оки. У VIII–IX століттях Київ був головним містом полян, які підтримували широкі економічні зв'язки з древлянами, сіверянами, в'ятичами... Словник української мови у 20 томах