в'їдати

В'ЇДА́ТИ (УЇДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., В'Ї́СТИ (УЇ́СТИ), в'їм, в'їси́, док., на кого – що і без дод., розм.

1. Сваритися, нарікати на кого-небудь; дошкуляти кому-небудь докорами, наріканнями.

Дорікає Василь Гальці довгою спідницею, в'їдає на неї за поведінку панську: “Годі, – каже, – булок поїла, а тепер од чорного хліба ясна болять?” (В. Підмогильний);

– Теж мені синок знайшовся! – уїдав староста. – На бабине сало (Ю. Збанацький).

2. Те саме, що га́вкати 1.

Вони [собаки] гурмою біжать довкола візка; деякі уїдають на конячку (І. Франко);

Вона .. повернула голову на дорогу, де в'їдав Жук на чужого (Г. Косинка);

Потривожене ногами торішнє злежане сіно шелестіло так, що, здавалося, усі собаки в селі на той нестерпний шелест в'їдають-надриваються (І. Нижник).