в'їдатися

В'ЇДА́ТИСЯ (УЇДА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., В'Ї́СТИСЯ (УЇ́СТИСЯ), в'ї́́мся, в'їси́ся, док.

1. Втискатися, проникати вглиб чого-небудь.

Гостре каміння в'їдається в босі ноги, шлях безконечно довгий (Ю. Яновський);

Комір сорочки в'їдається йому [Василеві] в шию, стискає петлею (А. Дімаров);

Важка ноша в'їдалася в плечі (К. Гриб);

На Голгофі розпинають Христа-спудея. Стукають молотки, терновий вінок в'їдається в скроні, тече кров по обличчі... (Р. Іваничук);

Обручка в'їлася в палець (Сл. Гр.);

* Образно. З півдня татарва в'їдалася комашнею, з заходу чумою повзла шляхта (Ю. Мушкетик);

// Глибоко заходити куди-небудь (про дим, пилюку і т. ін.).

Дим валив йому з широкого носа, уїдався в вічі (І. Микитенко).

2. перен. Глибоко входити, западати (в душу, серце, свідомість).

[Неофіт-раб:] Звичка до розкошів уїлась їй [рабині] у серце, мов іржа, без них їй тяжко... (Леся Українка);

Почуває [Холод] власне серце. Порох життєвих незгод виїв у ньому глибокi зазубнi, i точить, i в'їдається далi дрiбний порох життя (О. Гончар);

Езопова мова поступово в'їдається, вкарбовується у свідомість, стає другим “я” (з наук. літ.).

3. у кого, до кого, на кого – що, розм. Чіплятися, приставати до кого-небудь.

На Посмітюшинi слова вважати не треба було, бо кожний знав, що Посмiтюха в'їдався раз у раз до Васька за те, що той був дужчий за його [нього] (В. Винниченко);

– Уже як у кого встряне [Карпо], як уїсться, точить-точить, поки-таки наскрізь не проточить! (Панас Мирний);

– О, Іванець..! – каже, знизивши голос, Гвинтовка. – Як уїсться в кого, то вже свого докаже (П. Куліш);

По весні і Йосип удруге оженивсь. Та взяв люту вдову з двома дітьми; з першого дня уїлася на хлопця (А. Головко).

◇ (1) В'ї́стися / в'їда́тися в печінки́ кому:

а) дуже набриднути, надокучити, допекти кому-небудь.

Та як його не сумувати, коли злидні та недостачі в печінки в'їлися (Панас Мирний);

[Писар:] Благотворитель! Він мені в печінки в'ївся (І. Карпенко-Карий);

Горіли червоним полум'ям пишні маєтки, сотнями тікали до козаків селюки – хлопи, яким у печінки в'їлася панська неволя (М. Пригара);

І коли вже хтось дуже сердився на нього [бугая], комусь він у печінки в'їдався своєю хижою вдачею, тоді його називали не просто Імперіалізмом, а й зі смаком додавали: “Міжнародний” (Є. Гуцало);

б) добре запам'ятатися, завдавши прикрощів кому-небудь.

Добре в'ївся він [пан] у печінки своїм підлеглим (з легенди);

– Візьми та й купи хоч тепер своїй Олесі циганські сережки .. – В'їлися ж тобі ці сережки в печінки. Я менше б, на твоєму місці, прислухався до бабських примх (М. Стельмах);

(2) В'ї́стися в мо́зок – дуже добре запам'ятатися.

Перед очима сіра шинеля, а ззаду в шию хтось диха... Чого всі ці дрібниці в'їлися в мозок? Чого, як колючки, впилися в нього ці згадки? (М. Коцюбинський).