в'їдливий

В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), а, е.

1. Те саме, що насти́рливий 1; причепливий.

Нічого було діяти: від уїдливого хлопця ніяким чином не можна було одв'язатися (Л. Яновська);

– “Таке воно вредне та в'їдливе. Хочеш чи не хочеш, а на чорне біле кажи. Ніколи не забуде, помститься”. Це вони говорили про Масла (А. Хижняк);

* Образно. Він намагався відганяти уїдливу і гірку думку про батька, маму і про свої неблискучі перспективи (І. Багмут);

// Дошкульний, невідв'язний (про комах).

Буланий .. почав обмахувати хвостом уїдливих мух (Панас Мирний);

Риплять спроквола виконкомівські пера.., шелестить степовою тирсою папір, і байдуже, ліньки літають від стелі на столи, з столів на стінку уїдливі мухи – буденний день (Б. Антоненко-Давидович);

На балконі ще можна було жити, .. зате напосідали такі лихі та в'їдливі комарі, що не можна було втриматися (Ю. Збанацький);

// Який набридає, дратує (про однотонне безперервне звучання).

Він навіть почув тонке і уїдливе тремтіння потужних стабілізаторів і клацання чутливих лічильників (Н. Рибак);

В'їдливий писк кулі, що, здавалося, пролетіла над самим вухом, вивів його з оціпеніння (М. Стельмах).

2. Який любить ображати кого-небудь.

– В самого така ясочка, .. та язиката, та уїдлива (Марко Вовчок);

Проклятий був пан, уїдливий! (В. Винниченко);

// Ущипливий, дошкульний.

Її [Пріську] допікали гіркими назвами, уїдливими докорами, вибивали паничем очі, звали латаною... (Панас Мирний);

Я дуже некоректно поводилась із Чагаром. Це була тільки друга наша зустріч, і я, по суті, не мала права бути такою в'їдливою (М. Хвильовий);

Шугалія навіть озирнувся, але не помітив того, хто сказав ці уїдливі слова (В. Кучер).

3. Який глибоко проникає в щось, просякає що-небудь; їдкий.

[Лена:] Є в нас скипидар, такий смердючий та уїдливий, що аж у носі дере (І. Кочерга);

– Ні, ні, до чого я веду? – говорив Кужель, попахкуючи товстою цигаркою і кривляючись від уїдливого диму (С. Добровольський).