гав
ГАВ, ГАВ-ГА́В, виг.
Звуконаслідування, що відтворює гавкання собаки.
– Та не гавкай хоч ти [собако] мені. Чого б ото я гавкав, – жалівся дід. – Гав-гав! (О. Довженко);
Це пес Піратик, На гітарі вміє грати. Скільки струн гітара має? – Шість! – Пірат відповідає. Він ось так порахував: – Гав! Гав! – Гав! Гав! – Гав! Гав! (із журн.);
// у знач. пред.
Злякавсь ще більш Хом'як, аж серце холодіє, А Кундель гав та гав (Л. Глібов);
Гав на ґаву “гав, гав, гав” І за хвостика спіймав! (із журн.);
// у знач. ім.
Єдина порода, яка не скаже собачого “гав-гав”, – це басенджі (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гав — гав вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гав — виг. Звуконаслідування, що означає гавкання собаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гав — ГАВ, виг. Звуконаслідування, що означає гавкання собаки. Злякавсь ще більш Хом’як, аж серце холодіє, А Кундель гав та гав (Гл., Вибр., 1957, 174); — Та не гавкай хоч ти [собако] мені. Чого б ото я гавкав, — жалівся дід. — Гав-гав! (Довж., Зач. Десна, 1957, 464). Словник української мови в 11 томах
- гав — Гав! I меж. Звукоподражаніе лаю собаки. Вовк узяв дитину да й побіг, а собака за ним: гав, гав, гав! Рудч. Ск. І. 9. --------------- II. Гав нар. = гев. Вх. Лем. 402. --------------- III. Гав, -ву м. Лай. Я пізнав і гав тієї собаки, — такий хрипкий. Новомоск. (Залюбов.). Словник української мови Грінченка