гавкітливий

ГАВКІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який часто і голосно гавкає.

Рине розлючений звір, Ударяючи рогом могутнім. Так і розкидує вправо і вліво собак гавкітливих (Ю. Винничук);

Гавкітливий шакал.

2. перен. Уривчастий, із хрипотою (про голос, вимову і т. ін.).

До пораненого долинав німецький гавкітливий говір, час від часу над головою пролітали трасуючі кулі (з мемуарної літ.);

Гавкітливий голос піхотинця (із журн.);

// Який нагадує собачий гавкіт.

Десь ззаду, з боку кладовища, крiзь ревище лiтакiв, бомб, мiн i снарядiв, просоталися гавкiтливi звуки нiмецьких автоматiв (П. Загребельний).