1. Словник української мови у 20 томах

гадкування

ГАДКУВА́ННЯ, я, с., розм., рідко.

Дія за знач. гадкува́ти.

Санда стояла, мов укопана. Розумом вона вдалася більш до батька, й велике гадкування не було її звичаєм (О. Кобилянська);

Геть гадкування! Ставаймо швидше до праці! (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадкування — гадкува́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. гадкування — -я, с., діал. Дія за знач. гадкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадкування — ГАДКУВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. гадкува́ти. Санда стояла, мов укопана. Розумом вона вдалася більш до батька, й велике задкування не було її звичаєм (Коб., III, 1956, 487). Словник української мови в 11 томах