газетниця
ГАЗЕ́ТНИЦЯ, і, ж.
1. рідко. Жін. до газе́тник.
– Ти сама стара газетниця, бо про тебе вже в газетах пишуть (І. Нечуй-Левицький).
2. Скринька, тумбочка, полиця або підставка для газет, сумка для їх зберігання.
Підставка під телефон або газетниця створять у передпокої атмосферу 40–50-х років ХХ століття, коли вишивка була у великій моді (з газ.);
Невелика ключниця, що кріпиться на стіну, модна газетниця можуть стати цікавими доповненнями до стилю вашого передпокою (з газ.);
Ми займаємося продажем тільки якісних кованих виробів: газетниць, підсвічників, ґраток та ін. (з мови реклами).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- газетниця — газе́тниця 1 іменник жіночого роду, істота працівниця газети газе́тниця 2 іменник жіночого роду підставка або сумка для газет Орфографічний словник української мови
- газетниця — -і. Жін. до газетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- газетниця — ГАЗЕ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до газе́тник. Словник української мови в 11 томах