1. Словник української мови у 20 томах

газетник

ГАЗЕ́ТНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що газетя́р.

Нині газетникові потрібно бути ерудованим, грамотним і мати свій оригінальний стиль (із журн.);

Там жваво крутиться на всі боки газетник у пошморганому кашкетику з неохайною рудою борідкою й сокирча стим носом (В. Винниченко);

В цьому місті була не раз, та вперше прислухалась до газетника: – Останні новини, останні! (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. газетник — газе́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. газетник — -а, ч., рідко. Те саме, що газетяр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. газетник — ЖУРНАЛІ́СТ (літературний працівник газет, журналів, радіо та ін.), ПРЕ́СА збірн.; ГАЗЕТЯ́Р, ГАЗЕ́ТНИК розм. (тільки газет). Ніхто з них не відав,.. Що він — журналіст фронтової газети (М. Словник синонімів української мови
  4. газетник — Газе́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. газетник — ГАЗЕ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що газетя́р. Засіли письмаки собором у сто душ, високі розумом, в газетників преславні (Сл. Гр.); В цьому місті була не раз, та вперше прислухалась до газетника: — Останні навини, останні! (Ле, Вибр., 1939, 272). Словник української мови в 11 томах
  6. газетник — Газетник, -ка м. Журналистъ, издающій газету или пишущій въ ней. Засіли письмаки собором у сто душ, високі розумом, в газетників преславні. К. Дз. 118. Словник української мови Грінченка