газувати

ГАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Насичувати газом (див. газ¹ 1).

“Вороги народу” під тиском слідства свідчили, що вони газували шахти і вчиняли на них вибухи (з наук.-попул. літ.);

// Протруювати газом.

Насіння кормових бобів, ушкоджене зерноїдом, газують хлорсумішшю або хлорпікрином (з наук. літ.).

2. розм. Посилювати подачу пального для збільшення швидкості руху машини, літака і т. ін.

Він [шофер] немилосердно газував, натискував на стартер, як тільки стихав мотор (Л. Дмитерко);

Іван робив по двору коло за колом, нещадно газуючи і вичавлюючи з перегрітого мотора все, що можна було вичавити (В. Дрозд);

// Надмірно випускати вихлопні гази (про мотор, машину).

[Олександр:] Дощ розмочив землю... Розквасив дороги... Позастрявали машини в болоті. Ревуть мотори... Газують... (Ю. Мокрієв).

3. перен., жарт. Швидко йти або їхати, швидко пересуватися.

– Ну, чорнява, чого задумалась? Газуй на наше поле (Ю. Збанацький);

“Хоч уранці не проспи, – долинуло до Яковенка з річки, – газуй просто на довгий острів, спитаєш там Варку-бригадирку...” (П. Загребельний).