газувати
ГАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Насичувати газом ( див. газ¹ 1);
// Протруювати газом.
Насіння кормових бобів, ушкоджене зерноїдом, газують хлорсумішшю або хлорпікрином (Колг. Укр., 6, 1962, 27).
2. розм. Посилювати подачу пального для збільшення швидкості руху машини, літака і т. ін.
Він [шофер] немилосердно газував, натискував на стартер, як тільки стихав мотор, вміло маневрував між калюжами та вирвами (Дмит., Наречена, 1959, 113);
— Газуй, не жалій! — гукнув Тарас трактористу, і за мить нам в обличчя вдарила хмара їдучого диму (Мур., Бук. повість, 1959, 305);
// Випускати газ, намагаючись зрушити машину з місця.
[Олександр:] Дощ розмочив землю… Розквасив дороги… Позастрявали машини в болоті. Ревуть мотори… Газують… (Мокр., П’єси, 1959, 167).
3. перен., рвзм. Швидко йти чи їхати, швидко пересуватися.
— Ну, чорнява, чого задумалась? Газуй на наше поле (Збан., Переджнив’я, 1955, 371).
Значення в інших словниках
- газувати — газува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- газувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Насичувати газом (див. газ I 1)). || Протруювати газом. 2》 розм. Посилювати подачу пального для збільшення швидкості руху машини, літака і т. ін. || Випускати газ, намагаючись зрушити машину з місця. 3》 перен., розм. Швидко йти чи їхати, швидко пересуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- газувати — ГАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Насичувати газом (див. газ¹ 1). “Вороги народу” під тиском слідства свідчили, що вони газували шахти і вчиняли на них вибухи (з наук.-попул. літ.); // Протруювати газом. Словник української мови у 20 томах
- газувати — газува́ти (ґазува́ти) 1. тиснути на педаль газу, збільшуючи швидкість руху автомобіля (м, ср, ст)||тиснути газ до дошки 2. швидко іти чи їхати (м, ср, ст): Давай газуй, бо спізнишся! (Авторка) 3. швидко втікати (ст)|| = брикати 4. смердіти, смородити (ст)||штиняти Лексикон львівський: поважно і на жарт