1. Словник української мови у 20 томах

гайворон

ГА́ЙВОРОН, а, ч.

Перелітний хижий птах родини воронових із блискучим чорним пір'ям.

Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його [нього] летять (Т. Шевченко);

Дві великі тучі пішли наперелом. З піднебесся гайворон падає крилом (А. Малишко);

На межі росла сосна, три гайворони сіли на тонку соснову гілку і мимоволі тоскно гойдалися під своїм тягарем (М. Малиновська);

* У порівн. Висока [дівчина], огрядна, на виду біла, а коса, як гайворон, чорна, аж до колін (О. Стороженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайворон — -а, ч. Перелітний птах родини воронових з блискучим чорним пір'ям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Гайворон — Га́йворон іменник чоловічого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  3. гайворон — ГРАК (перелітний птах родини воронових), ГА́ЙВОРОН, ГРА́ЙВОРОН діал. По чорній лисніючій ріллі поважно ходили граки, колупаючись білими дзьобами в землі (О. Копиленко); Вечірній закурився дим, і гайворонів посідали зграї (М. Словник синонімів української мови
  4. гайворон — ГА́ЙВОРОН, а, ч.. Перелітний птах родини воронових з блискучим чорним пір’ям. Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять (Шевч., II, 1953, 127); Дві великі тучі пішли наперелом. З піднебесся гайворон падав крилом (Мал. Словник української мови в 11 томах
  5. гайворон — Гайворон, -на м. Грачъ, Corvus flugilegus. Вх. Пч. II. 9. Та ще мене гайворони укрили з півночі... Клюють очі козацькії, а трупу — не хочуть. Шевч. 491. Словник української мови Грінченка