гайдамака
ГАЙДАМА́КА, и, рідко ГАЙДАМА́К, а, род. мн. ів, ч.
1. іст. Учасник народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського гніту.
Дід починав розповідати про ті часи, коли гайдамаки панів різали та палили (С. Васильченко);
Герой повісті гайдамак Михайло Оброк веде польське товариство в гори (із журн.).
2. іст. Солдат особливих кінних частин Центральної ради.
Ще підлітком він бачив барикади революції 1905 року, а 1917 року був червоногвардійцем і бився з біляками-денікінцями та петлюрівськими гайдамаками (Б. Антоненко-Давидович);
Метушня й тривога. Солдатам перетнули путь гайдамаки Центральної ради (О. Довженко);
Гайдамаки були викликані по телеграфу до Києва, де знову вибухнуло більшовицьке повстання (з газ.).
3. заст., розм. Розбишака, шибайголова.
– Попустив [Чіпка] рідну матір на поталу волоцюзі, гайдамаці... (Панас Мирний);
– Та хоч би ж олією помастив [хліб], он у миснику в риночці, ти, гайдамако! (А. Головко);
Диявольський гайдамака не схотів хліба їсти – пропав безвісти, немов у ярмарку собака... (І. Багряний);
Скориставшись з того, що їх не бачать, двоє панів повели довірливу розмову про те, чи не забагато війська на півтори сотні злодзєїв [злодіїв]. Так сказав один. Другий йому відповів, що коли йдеться про гайдамака, ніколи не буває забагато! (Г. Колісник).
Значення в інших словниках
- гайдамака — гайдама́ка іменник чоловічого роду, істота учасник народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобережній Україні; під час громадянської війни 1918–1920 рр. солдат особливих кінних частин Центральної Ради та Директорії; розбишака, шибайголова — розм.) іст. Орфографічний словник української мови
- гайдамака — -и, род. мн. -ів, ч., іст. 1》 Учасник народно-визвольної боротьби 18 ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського та єврейського гніту. 2》 Під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918-1920 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гайдамака — гайдама́ка знев. українець (у мовленні поляків початку XX ст.)(ст)||кабан, караїм Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гайдамака — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- гайдамака — Гайдама́ка, -ки, -ці, -ко! -ма́ки, -ма́ків і -ма́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гайдамака — ГАЙДАМА́КА, и, род. мн. ів, ч., іст. 1. Учасник народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського гніту. Дід починав розповідати про ті часи, коли гайдамаки панів різали та палили (Вас., II, 1959, 358). Словник української мови в 11 томах
- гайдамака — Гайдамака, -ки м. 1) Гайдамакъ; человѣкъ, причастный къ крестьянскому возстанію въ 18 вѣкѣ на правомъ берегу Днѣпра. Йде Залізняк Чорним шляхом, за ним гайдамаки. Шевч. 155. 2) Разбойникъ. Словник української мови Грінченка