гайдамацтво

ГАЙДАМА́ЦТВО, а, с., іст.

1. Збірн. до гайдама́ка 1, 2.

– Невже ми на самім кінці землі живемо.., що гайдамацтво не зверне покуштувати нашої страви? (Панас Мирний);

Ми лічить [лікувати] хотіли тим народне лихо, щоб гайдамацтво знищить (І. Карпенко-Карий);

– Чув я, гайдамаків зраджували молоді. – Справді? Можливо, не вбачали вони у гайдамацтві останньої правоти? (Г. Колісник).

2. Те саме, що гайдамакува́ння.

Гайдамацтво як форма активного протесту проти несприятливих умов суспільного ладу мало аналогічні явища й у житті деяких інших слов'янських народів, наприклад сербів, де “гайдуки”, або “ускоки”, вели партизанську боротьбу проти турецького панування (з наук. літ.).