гайковерт
ГАЙКОВЕ́РТ, а, ч.
Інструмент з електричним або пневматичним приводом для закручування та відкручування нарізних з'єднань.
У деяких моделях акумуляторних гайковертів шків розташований перпендикулярно валу двигуна, що дозволяє застосовувати інструмент у важкодоступних місцях (з наук.-техн. літ.);
Пневматичний гайковерт зі статичним принципом дії допомагає швидко закрутити чи викрутити гайку або болт (з мови реклами).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me