гайка

ГА́ЙКА¹, и, ж.

Металева деталь з отвором посередині, що має гвинтову різьбу для закручування на що-небудь.

Підбіг [Чубинський] до вікна й, не пам'ятаючи, що діє, почав одкручувать гайку (М. Коцюбинський);

Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз, лазив за ним поміж колесами під самий котел, відгвинчував ослаблі гайки (Л. Смілянський);

Серьожка пролежав півдня під машиною, спочатку відкручуючи ключем якусь першу-ліпшу гайку, а потім знову закручуючи її (О. Гончар).

◇ Відпуска́ти / відпусти́ти га́йку (га́льма) див. відпуска́ти;

(1) Га́йка осла́бла у кого і без дод., ірон. – хто-небудь втратив здатність до роботи, боротьби, активної діяльності і т. ін.

[Дудар:] Хто гадав, що влада не витримає, ослабне гайка, і впаде – той гризе собі пальці (І. Микитенко);

Клава стукнула його по спині, сказала насмішкувато: – Глядіть, герої, щоб у вас у когось гайка не ослабла (І. Рябокляч);

Підкру́чувати (закру́чувати, підгви́нчувати і т. ін.) / підкрути́ти (закрути́ти, підгвинти́ти і т. ін.) га́йку (гайки́) див. підкру́чувати;

(2) Слабка́ (слаба́) га́йка – нездатний, неспроможний виконувати якусь роботу, завдання і т. ін.

– Не кепкуй, Юрку, з обушка. Обушок своє діло зробив... Та ще подекуди й робить... Тільки ви, молодь, щодо обушка – слабка гайка (Остап Вишня);

Батько чи старший брат в атаку йдуть, життя не шкодують, а він приїде [на шахту], спробує, а коли бачить, що гайка слаба, повертає голоблі назад (Д. Ткач).

ГА́ЙКА², и, ж., розм., рідко.

Гаяння (гайнування) часу; затримка.

Коли б не гайка трапилась у дорозі, може б і встиг на обід (Сл. Гр.);

Прикажчик, здавалося б, не мав тепер на віщо скаржитись: ні за лантухами, ні за водою, ні за соломою не було гайки (Л. Яновська).