1. Словник жарґонної лексики української мови

гайка

1. -и, ж.; крим., мол. Масивний золотий перстень-печатка. На руках у Нєзнайки золоті гайки (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 120; ЯБМ, 1, 216; ПСУМС, 16.

2. безос.-пред., кому і без прийм., мн. гайки; мол. Кінець, безвихідна ситуація. — Йому гайка, — сказав Болек. — І тобі теж (А. Стасюк, Дев'ять); Все, гайка. Вперед не можна — і дороги назад немає (С. Бортніков, Чистильник); Дівчині, певно, гайки (А. Дністровий, Невідомий за вікном).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гайка — га́йка 1 іменник жіночого роду деталь * Але: дві, три, чотири га́йки га́йка 2 іменник жіночого роду затримка * Але: дві, три, чотири га́йки рідко Орфографічний словник української мови
  2. гайка — I -и, ж. Металева деталь різних форм з отвором посередині, що має гвинтову різь для нагвинчування на що-небудь (болт, шпильку і т. ін.). II -и, ж., розм., рідко. Гаяння (гайнування) часу; затримка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гайка — Накрутка, мутра, див. контрагайка Словник чужослів Павло Штепа
  4. гайка — ГА́ЙКА¹, и, ж. Металева деталь з отвором посередині, що має гвинтову різьбу для закручування на що-небудь. Підбіг [Чубинський] до вікна й, не пам'ятаючи, що діє, почав одкручувать гайку (М. Словник української мови у 20 томах
  5. гайка — присудк. сл. Безвихідь, кінець. Гайка тобі. Словник сучасного українського сленгу
  6. гайка — I. ГА́ЙКА (металева деталь з різьбою для нагвинчування на що-небудь), МУ́ТРА розм., ШРУ́БКА діал. Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз.., відгвинчував ослаблі гайки (Л. Смілянський); Одну вагу обтяжено якоюсь старою заржавілою мутрою (А. Словник синонімів української мови
  7. гайка — ГА́ЙКА¹, и, ж. Металева деталь різних форм з отвором посередині, що мав гвинтову різьбу для нагвинчування на що-небудь (болт, шпильку і т. ін.). Підбіг [Чубинський] до вікна й, не пам’ятаючи, що діє, почав обкручувать гайку (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. гайка — Гайка, -ки м. 1) Гайка. 2) Замедленіе, проволочка, трата времени. Коли б не гайка трапилася у дорозі, може б і вистиг на обід. Екатер. у. ум. гаєчка. Словник української мови Грінченка