гайка
присудк. сл. Безвихідь, кінець. Гайка тобі.
∗∗∗
И, ж., вульг. Жіночі статеві органи.
∗∗∗
Йок, мн. Великі, масивні каблучки, печатки. Нєзнайка зніма ботінки і починає знімать з рук золоті гайки. Гайки не дуже знімаються з його пухлих пальців (Л. Подерев'янський).
∗∗∗
закручувати, прикручувати гайки
1. Обмежити витрати, затягнути пояса. Те, що криза почалася дуже давно, ще відтоді, як єдина і могутня держава поприкручувала гайки приватним ініціативам і прибрала культуру під свій невсипущий контроль, — очевидність (Дзеркало тижня).
2. Прохання замовкнути. Закрути гайки — вже у вухах дзвенить від твого триндіння.
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гайка — га́йка 1 іменник жіночого роду деталь * Але: дві, три, чотири га́йки га́йка 2 іменник жіночого роду затримка * Але: дві, три, чотири га́йки рідко Орфографічний словник української мови
- гайка — I -и, ж. Металева деталь різних форм з отвором посередині, що має гвинтову різь для нагвинчування на що-небудь (болт, шпильку і т. ін.). II -и, ж., розм., рідко. Гаяння (гайнування) часу; затримка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гайка — Накрутка, мутра, див. контрагайка Словник чужослів Павло Штепа
- гайка — ГА́ЙКА¹, и, ж. Металева деталь з отвором посередині, що має гвинтову різьбу для закручування на що-небудь. Підбіг [Чубинський] до вікна й, не пам'ятаючи, що діє, почав одкручувать гайку (М. Словник української мови у 20 томах
- гайка — 1. -и, ж.; крим., мол. Масивний золотий перстень-печатка. На руках у Нєзнайки золоті гайки (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 120; ЯБМ, 1, 216; ПСУМС, 16. 2. безос.-пред., кому і без прийм., мн. гайки; мол. Кінець, безвихідна ситуація. Словник жарґонної лексики української мови
- гайка — I. ГА́ЙКА (металева деталь з різьбою для нагвинчування на що-небудь), МУ́ТРА розм., ШРУ́БКА діал. Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз.., відгвинчував ослаблі гайки (Л. Смілянський); Одну вагу обтяжено якоюсь старою заржавілою мутрою (А. Словник синонімів української мови
- гайка — ГА́ЙКА¹, и, ж. Металева деталь різних форм з отвором посередині, що мав гвинтову різьбу для нагвинчування на що-небудь (болт, шпильку і т. ін.). Підбіг [Чубинський] до вікна й, не пам’ятаючи, що діє, почав обкручувать гайку (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- гайка — Гайка, -ки м. 1) Гайка. 2) Замедленіе, проволочка, трата времени. Коли б не гайка трапилася у дорозі, може б і вистиг на обід. Екатер. у. ум. гаєчка. Словник української мови Грінченка