1. Словник української мови у 20 томах

галушник

ГАЛУ́ШНИК, а, ч., жарт.

Любитель галушок.

З нас, полтавців і полтавок, часом жартома кепкують. Кажуть – галушники! (О. Ковінька);

– Хто йде? – До Щорса на вечерю. Полтавські! – Проходьте, галушники! (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галушник — галу́шник іменник чоловічого роду, істота жарт. Орфографічний словник української мови
  2. галушник — -а, ч., жарт. Любитель галушок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. галушник — ГАЛУ́ШНИК, а, ч., жарт. Любитель галушок. — Хто йде? — До Щорса на вечерю. Полтавські. — Проходьте, галушники (Довж., Зач. Десна, 1957, 97). Словник української мови в 11 томах
  4. галушник — Галушник, -ка м. Большой любитель галушекъ. Черниг. Словник української мови Грінченка