гальонок

ГАЛЬО́НОК, нка, ч., заст.

Те саме, що гальо́нка 2.

Найурочистішим дівочим головним убором на Полтавщині був весільний вінок – гальонок. Він являв собою циліндр з картону, обтягнутий зсередини червоним кашеміром, а ззовні – золотим позументом (з наук.-попул. літ.);

Нижній край гальонка прикрашали зеленою шовковою стрічкою, викладеною дрібними складочками, та червоною стрічкою, вив'язаною бантом (із журн.).