1. Словник української мови у 20 томах

галява

ГАЛЯ́ВА, и, ж.

Те саме, що галя́вина.

На галяву вискакує з гущини сарна (М. Коцюбинський);

Невелику галяву обступали старі сосни, землю встилав пружний килим глиці (О. Бердник);

Мішаний ліс понад Соляним шляхом був багатий на сонячні галяви (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галява — галя́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. галява — -и, ж. Поляна зазвичай на узліссі або серед лісу; прогалина в хлібах, очереті і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. галява — див. галявина Словник синонімів Вусика
  4. галява — ГА́ЛЯВА (вільне від дерев місце в лісі, в парку, а також простір серед густих рослин), ГАЛЯ́ВИНА, ПРОГА́ЛИНА, ПРОГАЛЯ́ВИНА, ЧИСТИ́НА, ПОЛЯ́НА, ПОЛЯ́ВИНА розм.; ПЕРЕЛІ́ССЯ, ПРО́ЛІСОК розм. (між ділянками лісу); МАЙДА́Н діал. (у лісі). Словник синонімів української мови
  5. галява — Га́лява, -ви; га́ляви, га́ляв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. галява — ГАЛЯ́ВА, и, ж. Поляна звичайно на узліссі або серед лісу; прогалина в хлібах, очереті і т. ін. На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. галява — Галява, -ви ж. Поляна въ лѣсу; незаросшее мѣсто среди хлѣба въ полѣ. Н. Вол. у. На рѣкѣ, прудѣ: незаросшее мѣсто среди тростника. (К. П. Михальчукъ). см. гало, гальовина. Словник української мови Грінченка