гамірливий

ГАМІРЛИ́ВИЙ, а, е.

Який зчиняє гамір; галасливий.

Поміж срібно-зеленими гілками тріпочуться при любовному цвіріньканні рухливі табунці гамірливих горобців (А. Крушельницький);

Верескливий дзвінок відчиняє пащі класів і випускає з них гамірливих та веселих дівчат (Ірина Вільде);

Довго стояли [староста і дяк] і слухали той гомін, дивувались: з чого б то зібрались такі гамірливі гості у пана Котляревського, ніякого нібито свята сьогодні, звичайна неділя (Б. Левін);

// Сповнений гамору.

У маленьких очах відбивається світ – Гамірливий, гучний і великий – Буйна радість зелених віт, Білі хмари і срібні ріки (В. Симоненко);

Там, за горою, залишилася рідна сторона, мила серцю зелена Сіверщина, залишилося все, що він любив, – розлогі поля і дрімучі ліси, гамірливі городи і тихі села, повноводі ріки і озера (В. Малик).