ганчірка

ГАНЧІ́РКА, и, ж.

1. Шматок старої, зношеної тканини, що використовується для різних господарських потреб.

– Де то вже нема [мене]! – обізвалася Зубиха, лізучи з-під покутя і таскаючи превеликенний горщик, ганчіркою зав'язаний (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вогкою ганчіркою Лукія витирає скляний дах оранжереї (О. Донченко);

* Образно. [Сабіна:] Панові своєму рабиня дякує, що нагадав їй, хто він і хто вона. Тепер я тямлю, що не мені, затоптаній ганчірці, гостей шляхетних пристоїть вітати (Леся Українка);

* У порівн. Спідниця старої Майбородихи була латана й зам'якла, як ганчірка (І. Нечуй-Левицький).

2. перен., зневажл. Зношений, старий одяг, білизна.

І хусточками-ганчірками зап'ялися, стали на жінок схожі. Але жалюгідне вбрання ще дужче засмутило всіх, воно гнітило, як тягар (А. Хижняк);

// Одяг взагалі.

Не спали голодні й холодні, котрим денний заробіток не приніс ні шматка хліба – загасити голодну згагу, ні ганчірки – прикрити голе тіло (Панас Мирний);

– Подивіться хоча б на татар: і працюють як слід, і не пиячать, і з усього задоволені. А речі свої он як зберігають. Аж трусяться над кожною ганчіркою (З. Тулуб).

3. перен., зневажл. Про безвольну, безхарактерну людину.

– Путящого робітника так із нас ніколи й не вийде. Ні характеру, ні волі, ні витримки... Так і будемо цілий вік починати і не кінчати. І вийде з нас не активна людина, а якась ганчірка (С. Васильченко);

[Однолюб:] Ви не подумайте тільки, що я, вибачте, ганчірка, я два роки був на фронті (О. Корнійчук).

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) ви́кручена (діря́ва) ганчі́рка – дуже стомлений, знесилений.

Ледве тримаючись на ногах, як викручена ганчірка, Саїд Алі сідав у машину будівельного відділу (Іван Ле);

Сава приходив додому викрученим, як дірява ганчірка, почуваючи приступи огиди і люті до себе (С. Процюк).