ганьбитель
ГАНЬБИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Той, хто ганьбить кого-, що-небудь.
Послухайте слова Господнього, ганьбителі, що пануєте над тим народом, що в Єрусалимі! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Лайливці мудрих, ганьбителі великих предків! Окрім своїх сентенцій, для них нема святого (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ганьбитель — ганьби́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ганьбитель — -я, ч. Той, хто ганьбить кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ганьбитель — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе.. Словник синонімів української мови
- ганьбитель — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто ганьбить кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах