ганьбитель

ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе.., а не за мене (Лесь Мартович). — Пор. накле́пник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ганьбитель — ганьби́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ганьбитель — -я, ч. Той, хто ганьбить кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ганьбитель — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто ганьбить кого-, що-небудь. Послухайте слова Господнього, ганьбителі, що пануєте над тим народом, що в Єрусалимі! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Лайливці мудрих, ганьбителі великих предків! Окрім своїх сентенцій, для них нема святого (Василь Шевчук). Словник української мови у 20 томах
  4. ганьбитель — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто ганьбить кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах