гаралиця

ГАРА́ЛИЦЯ, і, ж., діал.

Білка.

Заліз [Гринько] на ту височінь, де гаралиця почувається зовсім безпечно, вона на тій віддалі їсть спокійно шишку на очах чоловіка, та ще й кидає в нього недогризками (Л. Мартович).