1. Словник української мови у 20 томах

гарант

ГАРА́НТ, а, ч.

1. Фізична або юридична особа, держава, організація, що надають і виконують певні гарантії.

З півсотні недавніх бранців .. вирішили записатись у запорожці, решта прямувала до Ворскли, аби звідти, з Полтавщини, розійтися по домівках, їм дали проїжджі листи з печатками – хвацький вусатий запорожець з рушницею на плечах був гарантом їхньої недоторканості (Ю. Мушкетик);

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (з мови документів);

* Образно. Мова – гарант національного та державного самозбереження. Втративши мову, люди втратять не тільки Батьківщину, а передовсім самих себе (з публіц. літ.).

2. фін., юр. Фізична або юридична особа, яка відповідає перед кредиторами у разі невиконання боржником своїх зобов'язань; поручитель.

У відносинах, що стосуються категорії державного кредиту, держава виступає в ролі або кредитора, або позичальника, або гаранта (з наук. літ.);

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії подається у письмовій формі (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарант — гара́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гарант — [гарант] -нта, м. (на) -нтов'і /-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. гарант — -а, ч. 1》 Держава, організація чи особа, які гарантують що-небудь; поручитель. Гарант миру. Гарант безпеки. 2》 розм. Президент країни, що гарантує дотримання, дію основного закону країни – конституції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гарант — (англ. guarantee) доручитель, держава, юридична чи фізична особа, що дає гарантію у будь-чому. Економічний словник
  5. гарант — гара́нт (франц. garant) поручитель, той, хто дає гарантію. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. гарант — ПОРУ́ЧНИК (той, хто ручиться за когось, гарантує щось), ГАРА́НТ спец., ПОРУЧИ́ТЕЛЬ книжн. Довелося (панові Бжеському) поставити двох поручників у тому, що кара буде сплачена протягом місяця (З. Тулуб); Лихо, коли за лихого поруку дає поручитель (переклад Бориса Тена). Словник синонімів української мови
  7. гарант — ГАРА́НТ, а, ч. Той, хто гарантує що-небудь; поручитель. В особі Радянського Союзу український народ, як і всі інші народи, мав надійного гаранта свого національного суверенітету і незалежності (Рад. Укр., 24.Х 1957, 1). Словник української мови в 11 томах