1. Словник української мови у 20 томах

гаратати

ГАРА́ТАТИ, аю, аєш, недок., діал.

Бити.

[Микола:] Не встиг я йому се сказати, а він як не кинеться на мене, як не почне гаратати мене палицею (І. Франко);

– Нема мені тепер повороту в село. Я йду в опришки. Зберу собі хлопців .. та й буду панів гаратати (Г. Хоткевич);

Рибалка пересмикнув затвор, поспішив за Патиком, той уже гаратав у двері кулаком, ногами, навалився на них здоровим плечем (А. Кокотюха).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаратати — Гара́тати: — бити [III] — періщити [24] Словник з творів Івана Франка
  2. гаратати — гара́тати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. гаратати — -аю, -аєш, недок., перех., діал. Бити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гаратати — гара́та́ти бити (перев. кулаками)(м, ср, ст)|| = валити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. гаратати — ГАРА́ТАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал. Бити. [Микола:] Не встиг я йому се сказати, а він як не кинеться на мене, як не почне гаратати мене палицею (Фр., IX, 1952, 101). Словник української мови в 11 томах