гармонійка

ГАРМО́НІЙКА, и, ж.

Зменш. до гармо́нія².

Гармонії і гармонійки ревли так, що витиснули геть румбу і навіть рідного Дунаєвського, роздираючи вуха і душу (І. Багряний);

Максим Стратонів бере свою скрипку, Нестор Ониськів бубенце, Василь Матвіїв гармонійку, миттю прибігають босі й захекані три Ганни – Тарасова, Миколина й Кузьмина, за ними гналися інші і танець починався (У. Самчук);

Він тримав біля рота губну гармонійку (В. Козаченко).