1. Словник української мови в 11 томах

гармонійка

ГАРМО́НІЙКА, и, ж. Зменш. до гармо́нія².

Вій тримав біля рота губну гармонійку (Коз., Блискавка, 1962, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гармонійка — гармо́нійка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гармонійка — -и, ж. Зменш. до гармонія II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гармонійка — ГАРМО́НІЙКА, и, ж. Зменш. до гармо́нія². Гармонії і гармонійки ревли так, що витиснули геть румбу і навіть рідного Дунаєвського, роздираючи вуха і душу (І. Словник української мови у 20 томах