1. Словник української мови в 11 томах

гармонійний

ГАРМОНІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Приємний для слуху; милозвучний.

Раптом ззаду я почув голос, чистий і гармонійний, наче родився з тепла блакиті (Коцюб., II, 1955, 288);

Кілька навмання взятих гармонійних сполучень нот спинили під вікном аматорів (Ле, Міжгір’я, 1953, 296).

2. Який знаходиться в чіткій відповідності з чим-небудь; сповнений гармонії ( див. гармо́нія¹ 3).

Вона ще трохи виросла, і її стать гармонійна й принадна (Коб., III, 1956, 146);

Істотною особливістю сучасної народнопоетичної творчості, як і сучасної літератури, є гармонійне сполучення особистого і громадського (Рильський, III, 1956, 157).

3. Заснований на принципах гармонії ( див. гармо́нія¹ 1).

Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (Фр., II, 1950, 196);

*Образно. Вона [поезія] — це гармонійний спів, Дух злагоди і миру (Рильський, І, 1956, 445).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гармонійний — (про звук — злагоджений) суголосний, гармонічний. Словник синонімів Полюги
  2. гармонійний — гармонійний – гармонічний Виражають неоднакові поняття. Гармонійний – злагоджений, милозвучний, стрункий. Гармонійні відносини. Гармонійний розвиток людини. Гармонічний уживається як музичний, математичний та фізичний термін. Гармонічні коливання. Гармонічний ряд. Гармонічна пропорція. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. гармонійний — гармоні́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. гармонійний — ГАРМОНІЙНИЙ – ГАРМОНІЧНИЙ Гармонійний. 1. Приємний для слуху; милозвучний: гармонійний голос. 2. Який перебуває в чіткій відповідності з чимсь; злагоджений: гармонійний розвиток людини, гармонійні стосунки, гармонійні пропорції. Літературне слововживання
  5. гармонійний — Милозвучний, добро-звучний, зграйний; (хор) злагоджений, узгоджений; (спів) мелодійний; (розвиток) гармонічний; пор. СУГОЛОСНИЙ. Словник синонімів Караванського
  6. гармонійний — [гармоун’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  7. гармонійний — -а, -е. 1》 Приємний для слуху; милозвучний. 2》 Який знаходиться в чіткій відповідності з чим-небудь; сповнений гармонії (див. гармонія I 3)). Гармонійний аналіз мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. гармонійний — Созвучний, співзвучний, узгоджений, милозвучний Словник чужослів Павло Штепа
  9. гармонійний — ГАРМОНІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Приємний для слуху; милозвучний. Раптом ззаду я почув голос, чистий і гармонійний, наче родився з тепла блакиті (М. Коцюбинський); З корон дерев та з трави зачувся гармонійний шелест-шепіт: природа співає (Н. Словник української мови у 20 томах
  10. гармонійний — див. вродливий Словник синонімів Вусика
  11. гармонійний — гармоні́йний заснований на гармонії; ¤ г. аналіз – аналіз гармонійної будови музичного твору; один з методів дослідження музики (твору, групи творів, особливостей стилю композитора), а також одна з форм навчальних занять з гармонії. Словник іншомовних слів Мельничука
  12. гармонійний — ГАРМОНІ́ЙНИЙ (який звучить злагоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, СУ́ГОЛОСНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ, ГАРМОНІ́ЧНИЙ рідше, СТРІ́ЙНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм. Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І. Словник синонімів української мови
  13. гармонійний — Гармоні́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. гармонійний — рос. гармонический заснований на гармонії (інтересів, поглядів тощо). Eкономічна енциклопедія
  15. гармонійний — Гармонійний, -а, -е Гармоническій. Желех. Словник української мови Грінченка